Співець неповторного Полісся
До 100 років від дня народження Василя Юхимовича

Соціокультурний центр

12 липня виповнилося 100 років від дня народження Василя Юхимовича, українського поета, журналіста і публіциста, заслуженого діяча мистецтв України, автора більше ніж 20 книг поезій, гумору і присвят.

Цьому видатному автору була присвячена тематична виставка «Співець неповторного Полісся», експонована працівниками соціокультурного центру ХДНБ ім. В. Г. Короленка. На виставці представлені збірки поезій з фонду книгозбірні – «Ровесники гроз», «Подорожники», «З клопоту літ», «Не пройду стороннім», «Вікно у світ», «Нащадки древлян» та інші прижиттєві видання Василя Юхимовича. Твори з цих збірок об’єднує гумор, сатира та витончений ліризм, деякі з них мають народно-пісенну основу з гумористично виразними барвами.

У чому ж секрет популярності поета?

Василь Юхимович родом із поліського села, з родини хліборобів. Усе життя його бентежила поетична краса рідної землі, на якій колоситься жито, цвітуть сади та квіти. Саме рідна земля була для нього невичерпним джерелом натхнення, до якого він постійно звертався. Поет був з тих, хто не міг усидіти на місці, він постійно перебував у поїздках, зустрічах, уважно спостерігав та аналізував побачене й почуте. Усе пережите залишило помітний слід в його творчості.

У Василя Юхимовича чудова лірика – дуже ніжна, тремтлива і музична. Не дарма понад шістдесят його віршів було покладено на музику композиторами О. Білашем, П. Майбородою, Я. Цеглярем, В. Костенюком, П. Процьком. Чимало цих пісень виконуються і дотепер.

Чільне місце у творчості В. Юхимовича займають обрядові пісні – весільні та щедрівки. Елементи сценарію «На Поділлі весілля» навіть увійшли до народного обрядового канону. Талановитий майстер слова подарував народові декілька десятків своїх пісень, які нині лунають не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Не можна не згадати про пісню «А льон цвіте» (музика Івана Сльоти). Це більше ніж просто пісня, це – твір-реквієм пам’яті загиблих, пісня-спомин про часи воєнного лихоліття, пісня-пам’ять для нащадків. Багато з представників старшого покоління знають, як росте льон, як його збирати. Колись ми вважали, що це пісня про минуле, про війну, якій немає місця в сучасному світі. А зараз, дослуховуючись до її слів,  ми розуміємо, наскільки вона є пророчою…

Багато наших воїнів полягли на полях битви, і матері знову чекають своїх синів, які боронять рідну країну від ворога. Як висловилася лауреатка премії Василя Юхимовича, продовжувачка його думок, слова і любові до рідної землі поетеса Галина Цепкова: «Сьогодні це також актуально, як актуальна перемога і надія».

Василь Юхимович пішов з життя у такому далекому 2002 році. Прощалися з поетом у Національній Спілці письменників України під щемливу мелодію пісні «А льон цвіте…».