Романов Павло Іванович
(25.12.1911 – 21.11.1987), український пам’яткознавець та краєзнавець міста Харкова, громадський діяч
Біографічна довідка
Павло Романов народився в Харкові 25 грудня 1911 р. Навчався в середній школі на Журавлівці. 1934 р. закінчив Харківський робітничий університет, опанувавши спеціальність «Цивільне та промислове будівництво». Працював на підприємствах м. Харкова, зокрема : заводі № 75 (1943–1948 рр.); у Тресті «Південний автопромбуд» (1949–1953 рр.), на 8-му Державному вальничному заводі (з 1953 до кінця 1976 рр.). Нагороджений медаллю «Ветеран праці».
Не маючи спеціальної мистецтвознавчої освіти, глибоко вивчав історію рідного міста, особливо пам’ятки архітектури. Самостійно працював із джерелами в музеях, архівах, книгозбірнях, ретельно систематизовував зібраний матеріал. Брав активну участь у праці Харківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, головував (з 1971 р.) у первинному осередку на 8-му ДВЗ. На громадських засадах плідно співпрацював із краєзнавчим відділом ХДНБ ім. В. Г. Короленка (тепер відділ Україніки). Увійшов до авторського колективу путівника «Харьков : архитектура, памятники, новостройки» (видання 1976 та 1987 рр.) ; з історії архітектури написав низку пам’яткознавчих і біографічних розвідок. Серед його неопублікованих рукописів – монографія про архітектора Олександра Палицина, альбом, присвячений архітекторові Євгенові Васильєву.
1985 р. переніс інсульт. Разом із дружиною впорядкував зібрані пам’яткознавчі та краєзнавчі матеріали й публікації періодичних видань. Похований на 14-му міському кладовищі.
У 1988–1989 рр. дружина П. І. Романова, Євдокія Олександрівна, подарувала всі чоловікові матеріали ХДНБ ім. В. Г. Короленка за його особистим бажанням. Рукописи, конспекти, записники, бібліографічні матеріали, листи, частково також і світлини надійшли до відділу рідкісної й рукописної книги, склавши окремий фонд. Фотографії та листівки переважно надійшли до відділу краєзнавства (тепер Україніки).