Про жінку, в яку закохався Париж
Марія Башкирцева

Соціокультурний центр

23 листопада минуло 167 років від дня народження Марії Башкирцевої, талановитої французької художниці, співачки, письменниці українського походження. 25 листопада у залі міського абонемента ХДНБ ім. В. Г. Короленка відбулися мистецькі читання «Про жінку, в яку був закоханий Париж», присвячені славетній художниці, за участі Ольги Денисенко, мистецтвознавиці, завідувачки відділу українського мистецтва ХVI — початку ХХ ст. Харківського художнього музею.

Картини Марії Башкирцевої зберігаються у найвідоміших світових колекціях, з нею листувався Гі де Мопассан, перед її талантом схиляли голови відомі митці. Та найбільшу славу їй приніс щоденник, який вона почала вести ще дванадцятилітньою дівчинкою.

Тендітна талановита красуня написала справжню сповідь, сповнену пристрасті, жаги, слави й величі. У неї вистачило сміливості, мужності й відвертості відкрити світу свої потаємні устремління й сподівання. Упродовж кількох років щоденник Марії Башкирцевої переклали та надрукували в Англії, Німеччині, Америці. Критики прирівнювали його до «Сповіді» Руссо, а прем’єр-міністр Великої Британії Вільям Гладстон назвав «Щоденник» однією з найвидатніших книг XIX століття. І, напевно, він мав рацію.

Ольга Денисенко навела багато цікавих фактів з життя великої художниці, а також розповіла про дослідників її творчості. Серед них — її друзі Тетяна та Микола Швець, вихідці з Диканьки. Подружжя Швець привезло з Ніцци копії картин «Автопортрет стоячи» та «Автопортрет з палітрою». Так розпочалося втілення мрії — створення на батьківщині Марії Башкирцевої унікальної картинної галереї.

Більше того, Тетяна Швець, яка очолює фонд «Відродження пам’яті Марії Башкирцевої», зняла документальний фільм про неї «Залишитися в житті».

Поговорили й про те, чому так довго довелося чекати на українську версію «Щоденника» Марії Башкирцевої та чому її постать вважали суперечливою, адже юна красуня була досить амбітною та прагнула слави.

Мабуть, найбільш відомою є картина художниці «Молода жінка, яка читає “Питання про розлучення” Дюма». За неї мисткиня отримала на Паризькому салоні (1880) перше професійне визнання. Ольга Денисенко вважає, що мотив читання є найбільшою сюжетно-тематичною групою у творчості художниці.

На жаль, були картини, які передавали передчуття неминучості доленосного вироку й безпорадність. Цей нехарактерний для Марії Башкирцевої настрій передано в картині «Горе» (1882).

Нині картини М. Башкирцевої можна побачити у Франції — у музеї д’Орсе в Парижі, а також у Художньому музеї Ніцци. У цьому місті Марія мешкала певний час, нині її ім’я увічнене в назві однієї з вулиць.

Наразі у Диканьці працює світлиця Марії Башкирцевої, а в Черняківці, де пройшло її дитинство, щороку проводиться мистецьке свято «Маріїна долина».

Дійсно, її картини належать світу, а серце — землякам. Марія згасла у 24 роки, але світло її творчості й досі примушує трепетати серця прихильників живопису.