03/03/2026
Онлайн-година історичної пам’яті «Корюківська трагедія — національний символ скорботи»
До 83-ї річниці Корюківської трагедії
Є злочини, що не мають строку давності. Один із них — Корюківська трагедія. Цей страшний злочин назавжди вписаний у скорботну пам’ять України.
1–2 березня 1943 року селище Корюківка, що на Чернігівщині, стало символом нелюдської жорстокості й безмежного людського болю. Корюківська трагедія — найбільша та найжорстокіша каральна операція нацистів під час Другої світової війни.
27 лютого 1943 року партизани з’єднання Олексія Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки. У відповідь окупанти напали на мирне селище. Було вбито 6700 людей, спалено 1290 будинків.
Цій скорботній даті була присвячена онлайн-година історичної пам’яті «Корюківська трагедія — національний символ скорботи», організована працівниками соціокультурного центру ХДНБ ім. В. Г. Короленка.
Гостем і ведучим зустрічі став Сергій Володимирович Бутко, відомий історик, представник Українського інституту національної пам’яті, дослідник Корюківської трагедії. Він є одним із упорядників збірників документів і матеріалів, присвячених цій болючій темі: «Корюківська трагедія 1943 року: усна історія», «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року», «Україна під фашистською окупацією: спалені села (1941–1944)».
Доповідь пана Сергія, доповнена змістовною презентацією, викликала жвавий інтерес в аудиторії. Учасники зустрічі ставили багато запитань, з цікавістю обговорювали історичні деталі та складні сторінки минулого.
Понад 80 років радянська влада замовчувала справжні обставини Корюківської трагедії. Тому навколо цих подій виникло чимало міфів, пропаганди та викривленої інформації. Саме тому дослідження істориків, пошук документів і свідчень очевидців сьогодні мають особливе значення.
Минуло більше 8 десятиліть, але біль Корюківської трагедії не стихає. Тоді у невеличкій Корюківці разом із будинками палали людські долі, дитячі мрії, родинні історії. У вогні й від куль загинуло близько 7 тисяч беззахисних людей, і їхні голоси сьогодні звучать у нашій пам’яті тихим, але невмирущим болем.
Ми не можемо повернути їм життя, але можемо зробити найважливіше — пам’ятати. Пам’ятати кожне ім’я, кожну родину, кожну спалену вулицю. Бо там, де живе пам’ять — живе й правда. А правда про трагедії нашого народу є тим світлом, яке не дозволить темряві знову поглинути людяність.
Пам’ятати — щоб подібне ніколи не повторилося. Пам’ятати — бо пам’’ять сильніша за смерть. Пам’ять про тих людей — наша відповідальність перед історією та майбутніми поколіннями.
Зберігаємо пам’ять про них і віримо, що дослідження цієї трагедії продовжаться, відкриваючи правду про минуле заради гідної пам’яті та майбутнього.
Ще більше новин та цікавої інформації:
Офіційний сайт: https://korolenko.kharkov.com/
Фейсбук: https://www.facebook.com/hdnb.korolenko
Інстаграм: https://www.instagram.com/librarykorolenko18/
Х: https://x.com/HDNB_korolenko
Телеграм: https://t.me/bookkorolenko