Онлайн-зустріч з Любов’ю Мельник
В межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції»

Соціокультурний центр

Продовжуються зустрічі в межах проєкту Михайла Красікова «Я пам’ятаю… Життя в традиції». Так, 29 листопада відбулася онлайн-зустріч з Любов’ю Мельник, знавчинею народних традицій, яка мешкала в Харкові, а виросла на колоритних околицях міста — Данилівці та Шишківці, де й досі зберігся приватний сектор з елементами старої народної архітектури, а мешканці добре пам’ятають українські народні пісні, звичаї, повір’я, прикмети, влучні слова та вирази, які зараз мало де почуєш.

З великою любов’ю та натхненням пані Любов розповіла про життя старшого покоління своєї родини — матусі й батька, прабабусь і прадідусів, які пережили два страшні Голодомори. Любові Павлівні допомагала донька Ольга, яка теж була присутня на зустрічі. Пані Ольга є фахівчинею з народознавства, вона професійно вивчає й досліджує народні звичаї та традиції.

Дуже зворушливою була розповідь нашої гості про батька Павла, який пережив Голодомор 1932–33 років. У радянські часи він ніколи не розповідав про цей злочин комуністичної влади, адже злочинці тримали правду про голод під замками в архівах НКВС та КДБ. І лише за часів незалежності у батька пані Любові, як і у всіх українців, з’явився шанс та можливість розповісти своїм дітям правду про найграндіозніше у світі зло. Його розповіді дуже вразили серце Любові Павлівни. Вона зберегла ці спогади й сподівається, що з часом їх оприлюднить.

Розповіла Любов Мельник і про те, як святкували в її родині свята Меланії та Василя, про найважливішу дію на Новий рік — «посівання». Це завжди робили малі хлопці, ходячи від хати до хати, сіючи на долівку зерно. Для хлопчиків це була гарна нагода вивчити нові пісні й потішитися тим, що їх радісно приймали по хатах й щедро обдаровували.

Згадала гостя й про родинні свята, не пов’язані з порами року, що мали дуже велике значення — народження, одруження, проводи в останню путь. Неможливо переказати всі тодішні звичаї та обряди, яких було надзвичайно багато. Їх дотримувалися, бо вірили, що від цього залежить життя цілої родини-роду. Велася розмова і про весілля, сватання та заручини, а також про будні родини. Ці моменти сімейного життя були показані на фото.

Попри те, що зустріч продовжувалася більше двох годин, здавалося, ніби вона пройшла на одному подиху. Мова пані Любові була надзвичайно милозвучною та легко сприймалася, розповідь — цікавою, а у погляді та виразі обличчя відчувалися доброта, привабливість і доброзичливість.

Наприкінці учасники зустрічі щиро подякували за цікаві та зворушливі розповіді представницям двох поколінь — Любові Мельник та її доньці Ользі Заверющенко. Обидві продемонстрували високу культуру міжлюдських взаємин. Ця надзвичайно емоційна зустріч ще раз підтверджує — ніщо не зможе зберегти нас краще, ніж плекання народних звичаїв та обрядів у родинах та передавання їх наступним поколінням. Хотілося б, щоб молодь продовжувала і розвивала традиції нашого народу, про які з таким захопленням і любов’ю розповіли ці чарівні й шляхетні пані.