Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові
До 200-річчю з дня народження українського письменника, перекладача та культурного діяча Володимира Александрова

Відділ «Україніка» ім. Т.Г. Шевченка

17 червня в рамках циклу «Творчі зустрічі в часи війни» відбувся онлайн-захід «Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові», присвячений 200-річчю з дня народження українського письменника, перекладача та культурного діяча Володимира Александрова. Цього разу навколо постаті Александрова об’єдналися дослідники з різних куточків нашої країни.

Один із найвідоміших журналістів і краєзнавців Дніпровщини Микола Чабан ознайомив гостей заходу з його життєвим і творчим шляхом, що іноді нагадує сценарій фільму. Наш ювіляр народився у родині сільського священника в маленькому селі Бугаївка (сьогодні Харківська область), у дитинстві чудом врятувався під час пожежі. За фахом — лікар і доктор медицини, генерал, а за покликанням — письменник, перекладач, видавець, етнограф і фольклорист. У зрілому віці вивчив давньоєврейську для того, щоб перекладати Старий Заповіт. Результатом стала книга «Тихомовні співи на святі мотиви» (1883). У його творчому доробку — оригінальні ліричні поезії, перекази біблійних легенд, кілька поем («епосів», як він сам їх називав) за сюжетами з українського фольклору: «Пісня про Гарбуза», «Чижикове весілля», «Пісня про всяку рибу». Відома також принаймні одна його медична публікація — «Глицерин внутрь при поносе у тифозных» (1857).

Зінаїда Пахолок, доктор філологічних наук, професор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», розповіла присутнім майже детективну історію одного з творів Александрова. У 1889 році в журналі «Зоря» він опублікував «Пісню про Гарбуза» — гумористичний епос зі 190 рядків, у якому 120 персонажів мають латинські ботанічні назви. Цей твір був творчою інтерпретацією народної пісні з використанням елементів фольклору, а Іван Франко відзначив його як «довшу гумористичну поему».

Попри поширену думку, Александров не є автором народної пісні «Ходить гарбуз по городу». Її витоки губляться в усній народній традиції, а текст у сучасному вигляді активно використовується в освітньому процесі, літературі та музиці. Вірш із подібним сюжетом публікувала Олена Пчілка, а мелодійні варіанти пісні записували Микола Лисенко, Яків Степовий, Михайло Гайворонський. Гарбуз став знаковим героєм українського фольклору, втіленням родинного зв’язку та гумору, який продовжує жити в дитячій літературі та педагогіці.

Щиро дякуємо Миколі Петровичу та Зінаїді Олександрівні за змістовні та натхненні виступи, за їх просвітницькі зусилля. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю в справі вивчення та популяризації малознаних імен української літератури та історії.

Тим, хто не зміг приєднатися, пропонуємо переглянути відеозапис.

Також до цього ювілею фахівці відділу «Україніка» ім. Т. Г. Шевченка уклали цифровий ресурс «Володимир Александров. “Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові”».