Особовий архівний фонд
Муратов Ігор Леонтійович

Муратов Ігор Леонтійович
(15 (28).07.1912 – 29.03.1973), український поет, прозаїк, драматург, перекладач

Біографічна довідка

Ігор Леонтійович Муратов (15 (28) липня 1912, м. Харків – 29 березня 1973, м. Харків) – український поет, прозаїк, драматург, перекладач. Друкуватися почав у 13-річному віці (1925). На початку 1930-х залучається до кола харківських поетів.

1930 р. закінчив хімічну профтехшколу, працював на харківському заводі «Електросталь», потім на Харківському тракторному заводі техніком-ливарником. Уже відомим поетом закінчив 1939 р. вечірнє відділення філологічного факультету Харківського університету.

Учасник радянсько-фінської війни (1939–1940 рр.). Під час Другої світової війни наприкінці 1942 р. потрапив в оточення й до німецького полону (1942–1945 рр.).

Автор 28-ми поетичних збірок, п’яти повістей, одного роману, чотирьох п’єс, двох оперних лібрето, двох кіносценаріїв. Активно виступав у пресі як літературний критик і публіцист.

У юнацькому віці перебував під упливом поетів «Розстріляного Відродження».

Протегував у 1960-х рр. молодим Василю Стусу та Павлу Мовчану, підтримував Ліну Костенко, Бориса Чичибабіна.

За кілька хвилин до смерти закінчив поему «Серце Тичини» – про драматичні взаємини за радянських часів Митця і його Музи, яку той часто свідомо зраджував.

За «Буковинську повість» удостоєний Сталінської премії (1952 р.).

У 1982–1983 рр. видано чотиритомник вибраних творів Ігоря Муратова.

Як жартував Ігор Муратов, він був «тричі нелауреатом» Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Саме стільки разів члени Шевченківського комітету вітали його з присудженням премії, яке миттєво скасовувано через втручання наглядачів з ЦК Комуністичної партії України.

До століття з дня народження Ігоря Муратова (2012 р.) було видано книгу «На крилах Літани» (укладач Олексій Муратов, син письменника), до якої ввійшли поезії зі збірок, із недрукованого та призабутого.