04/07/2025
Літературні скарби Юрія Смолича
Літературна година
7 липня цього року виповнилося 125 років від дня народження Юрія Смолича — відомого українського прозаїка, публіциста, драматурга, літератора, театрального критика.
У масовій свідомості двадцяті роки минулого століття оповиті романтичним колоритом. Після кількох війн і Червоного терору країна знову розправила плечі, у містах народжувалася українська масова культура. На жаль, ми мало знаємо про ту епоху, бо пам’ять про неї була надійно стерта партійною цензурою.
Справжнім вікном в українські 20-ті є мемуарна трилогія класика української літератури Юрія Смолича, що вийшла під загальною назвою «Розповідь про неспокій» (1968–1972).
4 липня в Основ’янському терцентрі працівники соціокультурного центру нашої бібліотеки організували та провели літературну годину, на якій була представлена літературна спадщина Ю. Смолича та книги про нього з фондів ХДНБ ім. В. Г. Короленка.
Особливий інтерес у публіки викликали перші видання творів письменника, неординарні за своєю проблематикою та художньою манерою. У них простежується проникнення нових віянь у життя міських глухих закапелків — «Кінець міста за базаром» (1924), «Неділі і понеділки» (1927) та книги спогадів «Розповідь про неспокій», що набули широкого розголосу. Ці розповіді — про маловідомі сторінки в літературному житті країни, написані у характерній для Юрія Смолича манері — стисло, глибокодумно й надзвичайно цікаво.
А потім був театр…
Як згадував Юрій Смолич у своєму творі «Я вибираю літературу. Книга про себе», акторська «професіоналізація» розпочалася й закінчилася невдовзі — всього за п’ять років — у столичному тоді (Харкові) центральному театрі імені Івана Франка.
П’ять років акторської праці, робота інспектором театрів, театральним критиком і редактором журналу «Сільський театр» (1926–1929) стали доброю життєвою і мистецькою школою для письменника. Допитливий читач та історик театру знайде у його творчості чимало живих подробиць українського театрального життя 20-х років.
Дуже цікавою є автобіографічна трилогія Юрія Смолича: «Дитинство», «Наші тайни» і «Вісімнадцятилітні». Напрочуд світлі ліричні твори написані з бадьорим гумором і непідробною щирістю, про які майстерно та захопливо розповіла Олександра Крутас, співробітниця соціокультурного центру книгозбірні. Сподобалися присутнім і твори письменника пригодницького жанру «Півтори людини» (1927) і «Фальшива Мельпомена. Піші аргонавти» (1928). Варта особливої уваги й перша книга спогадів «Розповідь про неспокій».
Саме завдяки мужності й таланту письменника, мемуаристика здобула визнання в Україні. Кожну наступну книжку спогадів йому доводилося відстоювати в різних інстанціях. Але всі вони — і надруковані за життя видання («Розповідь про неспокій триває!», 1969; «Я вибираю літературу», 1970; «Розповіді про неспокій немає кінця», 1972), і посмертні («Мої сучасники», газетні та журнальні публікації 1978–1988 рр.) — є джерелом цінних і важливих відомостей з історії української літератури.
Літературна година завершилася переглядом літератури, неформальним спілкуванням, спогадами про твори Юрія Смолича, які присутні вивчали за шкільною програмою, та домовленістю про наступну зустріч.