Скачати опис особового архівного фондуЛейбфрейд Олександр Юрійович
(20.09.1911 – 26.04.2003), кандидат архітектури, український пам’яткознавець, краєзнавець міста Харкова
Біографічна довідка
Олександр Лейбфрейд народився в Харкові 20 вересня (3 жовтня) 1911 р. (за паспортними даними – 3.10.1910 р.) в родині інженера-будівельника. Батько, Юрій Маркович, був професором, автором підручників з будівельної справи, брав участь у зведенні багатьох житлових, громадських та промислових споруд в Україні. Зокрема, в Харкові доклав зусиль до спорудження готелю «Інтернаціональ» (нині «Харків»), Будинку проєктів, Будинку кооперації тощо. У батьковій оселі часто бували його колеги.
О. Ю. Лейбфрейд розпочав здобуття фаху в будівельній профшколі (1925–1928 рр.), відтак навчався на архітектурному факультеті Харківського інженерно-будівельного інституту (1928–1932 рр.). Керівником його випускного проєкту був видатний архітектор В. І. Богомолов, який згодом передав керівництво архітектурною майстернею учневі. Із постанням питання про створення Спілки архітекторів він залучив О. Ю. Лейбфрейда до оргкомітету зі скликання 1-го з’їзду архітекторів України. У різні роки О. Ю. Лейбфрейд був не тільки делегатом багатьох з’їздів, але й секретарем та членом правління харківської організації САУ.
Із 1931 по 1952 рр. О. Ю. Лейбфрейд працював у харківському відділі Промбудпроєкту (згодом Державний проєктний інститут) на різних посадах аж до головного архітектора інституту.
Ще з юнацьких років О. Ю. Лейбфрейд збирав матеріали про архітектурні пам’ятки рідного міста, особливо ті, котрим загрожувало знищення; фотографував та замальовував їх. Він узяв активну участь у відновленні Харкова після війни й окупації. Архітектор розробив понад 100 проєктів споруд, 40 з яких було реалізовано в містах СРСР та інших держав.
Із 1935 р. О. Ю. Лейбфрейд за сумісництвом викладав у Харківському інженерно-будівельному інституті. 1945 р. він здобув учений ступінь кандидата архітектури, а 1947 р. одержав звання доцента. 1949 р. перейшов на постійну роботу до ХІБІ, де працював до виходу на пенсію у 1986 р.
Заслужений відпочинок став для О. Ю. Лейбфрейда часом плідної дослідницької праці. Він продовжував краєзнавчі студії, писав численні статті та книги, брав участь у теле- й радіопередачах, консультував архітекторів-проєктантів та студентів. Багато часу присвячував семінарам, конференціям, засіданням товариства краєзнавців у ХДНБ ім. В. Г. Короленка, виступав із лекціями та бесідами. За його ініціативою виданий путівник «Харьков. Архитектура, памятники, новостройки : Путеводитель» (1985 р.), книга «Харків – 2000. Вчора, сьогодні, завтра». Разом із Ю. Ю. Поляковою написав книгу «Харьков. От крепости до столицы : Заметки о старом городе» (1998 р.). 1990 р. О. Ю. Лейбфрейд завершив проєкт меморіалу в Дробицькому Яру, згодом реалізований.
1994 р. його обрано почесним членом Української академії архітектури, 1996 р. – почесним членом Спілки краєзнавців України. Тоді ж Лейбфрейд став лауреатом творчої премії Харківської міської ради.
Останні роки життя О. Ю. Лейбфрейд провів у Німеччині в місті Дортмунді. Незважаючи на поважний вік, він і надалі приділяв увагу історії архітектури, багато малював і фотографував. Помер 26 квітня 2003 р.
Перелік матеріалів про О. Ю. Лейбфрейда, які є у Відділі Україніки ХДНБ ім. В. Г. Короленка : див. порядковий № 20.
Час надходження справ фонду : 1997–2003 рр.
Походження справ фонду : О. Ю. Лейбфрейд передав ці матеріали до ХДНБ ім. В. Г. Короленка особисто. Фондоутворювач тематично розділив особистий архів між різними закладами, з якими він співпрацював. ХДНБ ім. В. Г. Короленка отримала залишкові матеріали, що не ввійшли до основних зібрань.