Скачати опис особового архівного фондуКаганов Ісаак Якович
(25.10.1898 – 23.02.1981), український вчений-книгознавець, бібліотекознавець, бібліограф, літературознавець, педагог, бібліофіл
Біографічна довідка
Каганов Ісаак Якович (25.10.1898 – 23.02.1981), український вчений-книгознавець, бібліотекознавець, бібліограф, літературознавець, педагог, бібліофіл. Визначний представник Харківської бібліотечної науково-освітньої школи.
Ісаак Якович Каганов народився у місті Лубни, що на полтавщині. Походив з інтелігентної єврейської родини. Його батько був службовцем і управителем млина. 1917 р. І. Я. Каганов зі срібною медаллю закінчив міську гімназію і вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. З 1918 р. навчався на літературному факультеті у Харківському університеті (тоді – Академія теоретичних знань), а після закінчення був аспірантом при кафедрі історії європейської культури (1921–1924, науковий керівник – академік О. І. Білецький).
Від 1921 р. І. Я. Каганов працював технічним та літературним редактором у видавництвах – Держвидаві України, Державному медичному видавництві УСРР та редакціях журналів, займався перекладацькою діяльністю. Спільно з Е. С. Паперною підготував російський переклад «Поетики» видатного німецького філософа і психолога Р. Мюллера-Фрейєнфельса (Харків, 1923, за редакцією О. І. Білецького).
За сумісництвом викладав у вищих навчальних закладах Харкова, будучи доцентом кафедри книгорозповсюдження Кооперативного інституту (1925–1933 рр.), доцентом університетської кафедри книгознавства (тоді – кафедра Харківського інституту народної освіти (ХІНО, пізніше ХІПО, ВУІКО; 1927–1934 ). Читав курси з історії і техніки оформлення книги у Поліграфічному інституті (1930–1933), а також на курсах з підвищення кваліфікації редакторів у Києві (1934–1939).
З 1939 р. – старший викладач кафедри зарубіжної літератури, з 1940 р. – заступник декана і секретар Ради філологічного факультету Харківського державного університету.
Під час німецько-фашистської окупації Харкова перебував в евакуації, працюючи в Об’єднаному українському університеті у Кзил-Орді (1941–1943). З 1943 р., після повернення до звільненого Харкова, викладав на бібліотечному факультеті Харківського педагогічного інституту. 1944 р. у Харківському державному університеті захистив дисертацію за темою «Роман І. Еренбурга “Падіння Парижа”. Досвід тематико-композиційного аналізу» на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук; того ж року отримав наукове звання доцента. З 1944 р. працював доцентом ХДУ, за сумісництвом – у Харківському педагогічному інституті та Харківському театральному інституті. У період антисемітської державної кампанії «боротьби з космополітизмом» І. Я. Каганова було звільнено з університету; з лютого 1949 р. до 1955 р. не вийшло жодної його публікації.
З 1949 р., науково-творча і педагогічна діяльність Ісаака Яковича пов’язана з Харківським бібліотечним інститутом (з 1964 р. Харківський державний інститут культури, нині Харківська державна академія культури), де він працював доцентом кафедр бібліотекознавства (1949–1968) та книгознавства (1968–1970), читав лекційні курси «Історія книги», «Історія зарубіжної літератури» та ін. Протягом багатьох років був науковим консультантом ХДНБ ім. В. Г. Короленка (поза штатом), зокрема ним було розроблено схему розділу з історії книги систематичного каталогу, здійснено атрибуцію фондових примірників українських стародруків.
Як педагог і лектор, І. Я. Каганов зробив вагомий внесок у роботу з формування та виховання висококваліфікованих вітчизняних фахівців – книгознавців, бібліотекознавців, бібліографознавців, бібліотекарів та бібліографів. І. Я. Каганов був науковим керівником студентських дипломних робіт з історії та мистецтва книги.
Протягом багатьох років Ісаак Каганов мав науково-творчі контакти з провідними вченими – книгознавцями, літературознавцями, мистецтвознавцями, бібліографами, серед яких – О. І. Білецький, Я. Д. Ісаєвич, Є. І. Кацпржак, О. Г. Ласунський, Є. Л. Немировський, С. О. Петров, П. Д. Почтовик, О. О. Сидоров та багато інших.
Каганов є автором піонерської монографії «Українська книга кінця XVI–XVII століть: нариси з історії книги» (Харків, 1959); численних наукових публікацій з питань книгознавства (історії та теорії книги, мистецтва книги), видавничої справи, книжкової торгівлі, бібліотекознавства, літературознавства, теорії та історії художнього перекладу, театрознавства, культурології (опубліковані у збірниках «Бібліотекознавство і бібліографія», «Книга. Исследования и материалы» та «Альманах библиофила», журналах «Наука и жизнь», «Советская библиография», «В мире книг» та ін.).
І. Я. Каганов досліджував історію української книги та книговидання XVI–XІХ ст., книжкової, зокрема бібліофільської культури, коло читання українців різних епох. Вченим схарактеризовані провідні українські видавництва та друкарні, періодичні та продовжувані видання, зокрема з книгознавства, бібліотекознавства та видавничої справи («Бібліологічні вісті», «Радянський книгар» та ін.); виявлено особливості таких різновидів українських стародруків, як-от: світські, зокрема довідкові та навчальні видання. Вчений розробляв питання текстології та мовних ознак вітчизняних стародруків (зокрема ознак книжної української мови), книжкової архітектоніки у цілому й окремих елементів стародрукованої книги, техніки книгодрукування, особливостей друкарського шрифту та його історичних трансформацій (на матеріалі кирилиці), специфіки книжкової ілюстрації, малої книжкової графіки – оздоблення, екслібрисів.
Серед основних наукових досягнень І. Я. Каганова – класифікація гравюри у стародруках, перша ґрунтовна розвідка з історії пересувних (мандрівних) друкарень в Україні, теоретична розробка напрямків досліджень «вивчення читача як проблема книгознавства» та «особиста бібліотека», класифікація книжкових знаків, введення до наукового обігу відомостей про рукописний каталог бібліотеки Харківського колегіуму 1769 р., цінних матеріалів про українських культурних діячів XVIII ст. – мандрівників і письменників Василя Григоровича-Барського та Якова Марковича, історика, письменника, перекладача та бібліофіла Григорія Полетики. Вчений дослідив особисті читацькі та бібліофільські вподобання Тараса Шевченка і Лесі Українки.
І. Я. Каганов підготував до друку монографію «Український радянський екслібрис» (не опублікована). Виступав як рецензент нових видань з книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства та літературознавства з 1924 р., а також як літературний критик з 1923 р. Багато років співпрацював з редакціями українських – переважно харківських – журналів і газет (науково-популярні нариси з історії вітчизняної та зарубіжної літератури, рецензії на нові книжки тощо).
Ісаак Якович Каганов – засновник і перший голова Харківського клубу любителів книги (з 1963 р., у координації з товариством «Знання», у початковий період – при ХДНБ ім. В. Г. Короленка). З його допомогою були створені подібні клуби у Дніпропетровську (тепер Дніпро) та Херсоні, а в Харкові ним також був заснований Клуб екслібрисистів.
Фонд Ісаака Яковича Каганова у ХДНБ ім. В. Г. Короленка (ф. № 8) складається з архівних матеріалів, примірників книжок та авторефератів дисертацій, відбитків статей з дарчими написами авторів І. Я. Каганову, які надійшли до бібліотеки у 1983-1988 роках.