Особовий архівний фонд
Єщенко Марія Олександрівна

Єщенко Марія Олександрівна
(19.06.1923 – 05.12.2000), українська піаністка, лавреатка Міжнародного конкурсу піаністів ім. Б. Сметани в Празі, музикознавиця, педагогиня, професорка.

Біографічна довідка

Марія Олександрівна Єщенко (19 червня 1923, Харків, Українська РСР у складі СРСР – 05 грудня 2000, там само, Україна) – українська піаністка, лавреатка Міжнародного конкурсу піаністів ім. Б. Сметани в Празі, музикознавиця, педагогиня. Кандидатка мистецтвознавства (1955), професорка. Народилася у музикальній родині і просто не могла не перейнятися гармонією звуків. Випускницею Московської консерваторії за класом фортепіано була її бабуся Олександра Євгенівна Ястремська. Батько, Олександр Миколайович Єщенко був співаком, солістом Харківського та Одеського театрів опери та балету і свого часу навчався у професорів Ф. Бугамеллі та П. В. Голубєва. Він виконував твори С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, П. Чайковського, Ш. Ґуно, Дж. Россіні та багатьх інших композиторів. Мати Марія Василівна навчалася музиці у Олександра Горовиця, рідного дядька геніального піаніста ХХ ст. Володимира Горовиця. Вона закінчила Харківське Імператорське музичне училище з атестатом першого ступеня і все життя викладала музику. Сестра Наталія Єщенко теж стала відомою піаністкою та педагогинею.

Марійка, як називали її близьки та друзі, почала займатися музикою у п’ятирічному віці. У тринадцять років її було прийнято до групи обдарованих дітей (нині спеціальна музична школа-інтернат) при Харківській консерваторії. Отримавши середню, зокрема музичну, освіту, Марія вступила до Харківської консерваторії, після закінчення якої (у 1945 р.) продовжила навчання в аспірантурі Московської консерваторії, під керівництвом видатного піаніста, композитора і педагога професора С. Є. Фейнберга. У 1951 р. Марія Єщенко прийняла участь у конкурсі імені Б. Сметани в Празі, де стала лавреатом (4-а премія).

Кандидатська дисертація Марії Олександрівни за темою «Етюди Шопена та деякі питання їх інтерпретації» складається з теоретичної та виконавчої частин, остання була репрезентована на відкритому концерті всіх 24-х етюдів Шопена у залі Московської консерваторії. Захист молодою харківською музикознавицею цієї новаторської і ґрунтовної дисертації став для наукового та культурного життя України того часу значною подією.

Після закінчення аспірантури М. О. Єщенко повернулася до рідного Харкова. Вона присвятила педагогічній діяльності 46 років життя, з яких 18 очолювала кафедру спеціального фортепіано у Харківському державному інституті мистецтв імені І. П. Котляревського і випустила понад 70 піаністів. Її праця була високо оцінена. У 1977 році Марії Єщенко було присвоєно звання професора. В неї було багато державних нагород, у т.ч. Орден Трудового Червоного Прапору, Почесний золотий знак НДР, медаль ”За доблесну працю” та ”Медаль материнства”. Вона була почесним членом Міжнародного Генделівського товариства та ”Харківського клубу відомих земляків”.

Свою плідну викладацьку діяльність Марія Олександрівна успішно поєднувала з концертною, зокрема як солістка Харківської філармонії, виступала в Україні, Росії, Чехії, Словаччині, Німеччині, у тому числі з сімфонічними оркестрами. Крім улюбленого Шопена, до її репертуару входили 32 сонати Бетховена, твори Ліста, Гріга, українських композиторів М. Лисенка, Я. Степового, В. Сокальського, В. Косенка, Л. Ревуцького та ін. Вона концертувала й у Сполучених Штатах Америки, куди переїхала до дітей у 1992 р.

М. О. Єщенко похована на Харківському міському кладовищі.

2002 р. засновано Премію пам’яті Марії Єщенко і стипендію її імені у Харківському державному інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського (нині Харківському національному університету мистецтв ім. І. П. Котляревського.

У грудні 2021 року у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського відбувся I-й Міжнародний конкурс піаністів імені Марії та Наталії Єщенко.