11/01/2024
Вони народилися у січні
Літературна година
Цього року січень надзвичайно багатий на дати та визначні події. Мабуть, найголовніші – це дні народження двох Василів – Стуса та Симоненка, шостого та восьмого січня. Також неможливо не згадати Степана Васильченка, відомого письменника-новеліста, від народження якого минуло 145 років і який взяв собі псевдонім, що походить від цього чоловічого імені. І рівно 100 років тому народився великий недооцінений геній Сергій Параджанов.
«Вони народилися у січні» – такою була назва літературної години, проведеної у нашій бібліотеці завідувачкою соціокультурного центру. Ведуча заходу Антоніна Яковлєва, старший викладач кафедри української літератури Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, натхненно розповіла про творчість поета Василя Стуса, який «повернувся» в Україну через чотири роки після смерті. Василь Стус протягом всього життя йшов до свого народу, ніс тяжкий хрест правди й сумління. Учасники заходу продекламували поезії Стуса «О земле втрачена, явися» та «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе», що стало своєрідним діалогом з давно померлим поетом.
Не менш цікавою була розповідь про творчість Василя Симоненка. За своє коротке життя поет написав декілька новел і віршів, головною темою яких є любов до рідної землі, турбота про неї та долю українського народу. Посмертно видана збірка його поезій «Лебеді материнства» пронизана глибоким патріотизмом, а слова з вірша «Синові» – «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» – стали справжнім посланням поета до свого народу. Покладений на музику композитором А. Пашкевичем цей вірш перетворився на чудову пісню, що й була виконана учасниками зустрічі.
Про майстра поетичної прози Степана Васильченка та основну проблематику його творчості – життя дореволюційного села – ведуча Антоніна Яковлєва розповідала з особливим теплом. Інші учасники також згадували його твори, з якими були знайомі з дитинства: про учительство, тривогу за долю знедолених сільських дітей, оспівування високих моральних якостей простого народу, його розум і талант – у творах «У панів», «На хуторі», «На розкоші». У 1920 році С. Васильченко подорожував із хоровою капелою «Думка» містами і селами Лівобережної України, а у 1921 році доля знову пов’язала його з Києвом. Тут він написав свої кращі літературні твори та кіносценарії.
А як же не згадати про режисера-новатора, художника-мислителя Сергія Параджанова, якому 9 січня виповнилося б рівно 100 років. Він став одним із найвидатніших кінорежисерів України та визначною постаттю світової кінематографії. Його кіношедевр «Тіні забутих предків», створений у 1964 році, демонструвався у 25 країнах світу й здобув 16 відзнак – премій, дипломів та призів міжнародних кінофестивалів. З великим задоволенням учасники літературної години переглянули фрагменти з цього фільму, що колись справив приголомшливе й незабутнє враження на цілі покоління глядачів. Одна із присутніх сказала: «Це дійсно поетичне кіно, яке виражає і певний стан духу, і захоплення красою і поезією».