26/04/2025
Про поліщуків, анексований Крим і генетичну пам’ять українців
У Харкові лауреатка трьох премій Олена Лотоцька вперше презентувала свої оповідання
Презентація видання
У Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка 26 квітня відбулася творча зустріч з лауреаткою премій імені В. Скуратівського, В. Стефаника, І. Чендея Оленою Лотоцькою. На ній майстриня малих прозових жанрів презентувала свою другу книгу ― «Ангели в намистах», що вийшла у «Видавництві Старого Лева» у 2023 році. Ця збірка короткої прози, як і перша, «Нині зозуля кувала» (2020), присвячена землякам ― жителям Полісся, звідки родом письменниця.
«Моя проза ― про мене, про мою маму, про мого тата, про моїх сусідів, про Україну. Моя проза глобально ― про мою батьківщину. А моя батьківщина ― це Полісся. І моя творчість, моє письменство ― це, напевно, відображення світу поліщуків. Ми не аж такі якісь інші, але в нас трошечки інакша мова. У нас, напевно, якісь є особливі звичаї. У нас, мені так здається, трошечки уповільнений темп життя. І ми такі, яких ми себе сприймаємо зовсім звично. Але я розумію, що, напевно, для людини, яка би потрапила на Полісся, ми були б, ну, трошки дивні», ― розпочала зустріч Олена Лотоцька, пояснюючи, чому в її оповіданнях багато поліського діалекту, незрозумілого для багатьох.
Письменництво, каже пані Олена, не було її мрією ні в дитинстві, ні в юності. Однак після анексії українського Криму, у якому вона прожила 15 років і який став для неї другим домом, з’явилася нагальна необхідність писати, аби українці стали зрозуміліші один одному.
«Я зрозуміла, що той Крим я не дуже добре знала. І я, живучи там з 1999-го року до 14-го, дуже мало зробила для того, щоб там максимально вкорінитися і знати його максимально… Я зрозуміла, що я хочу всій Україні розповісти про отой шматочок, про те Полісся, яке я найкраще знаю», ― пояснила авторка свій старт у літературі у 2018 році.
Пані Олена каже, що 90% сюжетів книги взяті з реальних подій, історій її земляків.
«Я часом просто починаю плакати, коли згадую прабабусів, прадідусів, оте своє покоління, ще оте, оте коріння… Ви ж розумієте, оцими споминами ми продовжуємо їм життя. А разом з тим ми пірнаємо в свою історію», ― додала Олена Лотоцька.
На переконання письменниці, одна з причин бід, які переживають нині українці ― слабка позиція у відстоюванні власної ідентичності, унікальності.
Зараз, зізналася авторка, не пишеться, та й часу їй, як військовослужбовиці, бракує на творчі задуми. Тому до цієї збірки в основному увійшли твори, написані до 24 лютого 2022 року.
Під час зустрічі авторка з властивою їй акторською харизмою читала власні оповідання, у яких українська літературна мелодійно перепліталася з автентичною говіркою поліщуків, ділилася своїми творчими переживаннями та планами, передала в дар до книжкового фонду бібліотеки презентовану збірку з автографом.
Довідково: Олена Лотоцька (1977 р. н.) народилася і виросла на Поліссі. За освітою — філолог, закінчила Український державний університет імені М. П. Драгоманова. З 1999 до 2014 року жила в Криму, працювала в архівній сфері. Після анексії півострова переїхала до Львова. Писати почала у 2018 році. Авторка двох збірок короткої прози. Публікувалася в періодичній пресі, збірках, альманахах, антологіях. З 2015 — військовослужбовиця Збройних Сил України, сержантка.