12/12/2025
Презентація збірок поезій В. Пішка «Макрокосмос поета» та «Полум’я вервиці»
12 грудня в залі міського абонемента ХДНБ ім. В. Г. Короленка відбулася презентація книг Володимира Пішка, українського поета, автора збірок поезій «Макрокосмос поета» та «Полум’я вервиці».
Володимир Пішко відійшов у засвіти у 2021 році… Але є речі, над якими час не має влади. Слово — одна з них. Слово поета й досі звучить — як молитва, як зброя, як тиха розмова з душею.
На зустрічі, ведучим якої був Ігор Мацкевич, давній друг і партнер соціокультурного центру, письменник, дослідник польської культури, перекладач, земляк Володимира Пішка, згадали його життєвий шлях: дитинство і юність, перші рядки, перші пошуки, дивовижну любов до «важкої» літератури ще зі шкільних років — коли інші читали казки, він уже шукав сенси. Шліфував свою поетичну майстерність ще у шкільному літературному гуртку. Він писав легко і невимушено, але за цією легкістю — глибина й чесність. Бо писав від серця, а серце ніколи не обманює.
До першого тому «Макрокосмос поета» увійшли спогади про нього, критичні статті про творчість, а також неопубліковані досі вірші громадянського та філософського звучання, написані поетом упродовж останніх десяти років життя — «Балада про долю», «Рідна мово», «Шевченко на Майдані», «Україні».
Поезії Володимира Пішка наводять на роздуми про природу митця, його таланту і його призначення. У багатьох його віршах відчувається насущна потреба прямої постави, незгода з рабським у людині й розуміння, що тільки сама людина може це рабство випалити. Ці твори — від «Балади про диригента» (1980) до вінка сонетів «Провина» (2010), який завершує книжку.
Особливим моментом стало прослуховування записів пісень на вірші Володимира Пішка. Музику на вірші писав його друг Михайло Щербань: «Злет», «Білі вітри», «За перевалом», «Красиво співалось». І здавалось, що поет поруч — у слові, у музиці, у тиші між рядками.
Як сказала авторка передмови книги «Полум’я вервиці» Галина Капініс: «Поета більше немає серед нас… Хоча, мабуть, це помилкове твердження, бо він ось тут, на кожній сторінці, у кожнісінькому слові — натхненний, красивий, ніжний, непокірний і гордовитий бойко. Він у нашій пам’яті, наших серцях — він у своїх вибухових віршах сьогодні, завтра і навіки-віків».
На цій зустрічі ми переконалися, що поети не зникають. Вони просто переходять на інший рівень тиші, звідки їхнє слово звучить ще чистіше. Подаровані родичами поета книги Ігор Мацкевич передав до фонду нашої бібліотеки.
Тепер і в нашій книгозбірні лунатиме голос Володимира Пішка.