29/03/2025
Поети великого і щедрого таланту
З циклу лекцій "Скільки житиму — відкриватиму, Україно, тебе!"
Літературна лекція
29 березня у читальному залі міського абонемента нашої бібліотеки відбулася лекція «Поети великого і щедрого таланту» із циклу «Скільки житиму — відкриватиму, Україно, тебе!», приурочена до 95 дня народження Ліни Костенко і 130-річчя від дня народження Максима Рильського. Ця зустріч стала чудовою, емоційною мандрівкою у світ поезії, у якому віддзеркалилися Особистість і Доба.
На початку ведуча, викладачка ХНПУ імені Григорія Сковороди Антоніна Яковлєва, коротко, оригінально та змістовно окреслила ключові мотиви поезії Ліни Костенко. Розповіла про роман у віршах «Маруся Чурай», поему «Скіфська одіссея», «Берестечко» та багато інших видатних творів поетеси.
Духовна біографія Ліни Костенко тісно переплелася з долею українського «шістдесятництва». Три її збірки поезій з’являються одна за одною: «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівка серця» (1961). Наступна ж побачила світ аж 1977 року, майже 16 років вимушеного мовчання…
Як писав Євген Маланюк у своїй статті «Малоросійство»: «…по виданні тільки двох книжечок поетеса опинилася з кляпом у роті… Не з оглядом на тематику. Справа була не в тематиці, а занадто в певнім тоні, занадто суверенній інтонації і занадто яскравій літературній культурі… А, на біду, — поетка справжня, та ще й з власним стилем. Це й припечатало її долю. Вона фактично задушена, не вспівши навіть заквітнути». Але мовчання буває красномовнішим за слово. І сама присутність Ліни Костенко в духовній атмосфері українського суспільства відчувалася всупереч усьому. Раніше чи пізніше її слово мусило подолати перепони. І сталося це 1977 року…
Потім поетеса сама зізналася, що її збірка «Над берегами вічної ріки» змогла побачити світ лише після того, як вона оголосила голодування. У 1987 році за роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» Ліна Костенко була нагороджена Шевченківською премією, а в 1994 році за книгу «Інкрустації», видану італійською мовою, їй присуджено премію Франческо Петрарки.
Не можна було оминути й лірику Ліни Костенко: «Люблю до оніміння, до стогону, до сліз…». Її поетичні твори не залишають байдужим нікого, а тим паче композиторів. Вірш «Недумано, негадано» став піснею з репертуару барда Ольги Богомолець (композитор Ігор Татаренко).
На зустрічі пролунали записи й інших пісень на слова поетеси: «Спини мене» (композитор Сергій Нехаєвський) та «Крила» (композиторка Юлія Голумбовська). З великим задоволенням учасники слухали поезії Ліни Костенко у виконанні Антоніни Яковлєвої, адже вона — талановита декламаторка. Уривки з поем «Скіфська одіссея», «Маруся Чурай» та «Сніг у Флоренції» прозвучали дуже емоційно та проникливо.
Ознайомилися присутні й з творами Ліни Костенко, представленими на тематичній виставці «Мого народу гілочка тернова…».
І як сказав Володимир Панченко, літературознавець і дослідник творчості Ліни Костенко: «І все ж таки кінцева зупинка у прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — не відчай і безнадія, а гостре бажання краси, досконалості, затишку, людяності, бажання достукатися до розуму і пробудити людську гідність…».
Бо її життєве покликання — в людині будити людину!
Многая літа нашій ПОЕТЕСІ!