Онлайн-зустріч з Ольгою Оконевською
В межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції»

Соціокультурний центр

Співробітники соціокультурного центру та відділу «Україніка» ім. Т. Г.  Шевченка ХДНБ ім. В. Г. Короленка спільно з Обласним організаційно-методичним центром культури і мистецтва провели 24 червня зустріч, гостею якої була знана у Харкові особистість, педагогиня від Бога, яка присвятила дітям половину століття власного життя, філологиня, літераторка, лауреатка премії «Народне визнання» Ольга Оконевська. На зустрічі йшлося про родинні традиції харківської інтелігенції на тлі трагічних подій ХХ століття, а також про людей відомих чи невідомих широкому загалу, вдячну пам’ять про яких зберегла гостя зустрічі.

Українська народна мудрість говорить: «З родини йде життя людини», саме родина є невичерпним джерелом сили та натхнення. Тому, напевно, Ольга Максимівна розпочала розмову саме з розповіді про свою родину – насамперед про свого легендарного дідуся, талановитого вчителя Климента Оконевського, який не тільки навчав дітей, а ще й писав для них підручники. Помер у Харкові в 1942 році від голоду. Один з тих підручників (Натуральная система. Руководство к обученію грамоте начертательным способом. – Харьков, 1912.) зберігається у нашій бібліотеці й Ольга Максимівна була приємно вражена, коли підручник був продемонстрований.

Мати Ольги Оконевської – Ванга Климентіївна закінчила медичний інститут і працювала в роки Другої світової війни у військовому госпіталі, врятувавши багатьох людей від смерті. Спогади пані Ольги супроводжувалися світлинами, на яких можна було побачити будинок, де мешкає її родина, близьких родичів – сестер, братів та просто друзів, які допомагали їй у тяжкі часи. Дехто з них пішов з життя, дехто ще залишився на цій землі.

Але, мабуть, найголовніше те, що пам’ять про цих людей живе – у серці, у душі, у спогадах та сімейних реліквіях – годиннику та швейній машинці фірми «Зінгер», навушниках, через які пані Ольга зі своєю сестрою, зовсім маленькими слухали салют на честь перемоги 1945 року.

Багато було розказано і про педагогічну діяльність Ольги Максимівни, позаяк вона працювала вчителькою понад половину століття й виховала не одне покоління талановитих людей, серед яких – відомі музиканти й композитори. Що цілком закономірно, адже вона неймовірно любила свою роботу і вкладала в неї всю душу і серце.

Тепла, щира та зворушлива зустріч надовго запам’ятається всім учасникам. Теми зустрічі нікого не залишили байдужим, адже йшлося про основу нашого буття – родину і сімейні традиції. Ольга Оконевська сказала: «Людина є смертною, а рід, людина та народ – безсмертні». Тож бережіть свої родини, спогади про тих, кого з нами вже немає, плекайте найголовніші людські цінності – любов, повагу, мир та взаєморозуміння.

Зустріч було проведено в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції».