17/11/2025
Онлайн-зустріч «Прикраси — від сивої давнини до сьогодення»
В рамках проєкту «Книжковий світ дитинства»
17 листопада фахівчині відділу обслуговування користувачів Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка в рамках проєкту «Книжковий світ дитинства» провели шосту родинну онлайн-зустріч «Прикраси — від сивої давнини до сьогодення». Учасники заходу обговорили книгу Варки Прощі з малюнками Єлизавети Гришко «Стрічка, каблучка, баламути й обручка».
На долю нашої країни випало багато випробувань, і саме нинішня війна, за словами Варки Прощі, стала однією з причин створення цієї книги. Учні 6 та 4 класів ліцею № 70, їхні вчителі та батьки, а також усі, хто доєднався до Zoom-конференції, дізналися цікаві факти з історії прикрас з презентації, зробленої на матеріалі книги.
Від часів Київської Русі прикраси були у широкому вжитку на теренах сучасної України, про що свідчать дані археологічних розкопок. На презентації учасники мали нагоду побачити колти з одного з таких скарбів — скроневі металеві прикраси, які кріпили до головного убору, та наочно переконатись у майстерності тогочасних ювелірів. Про те, що вироби були зроблені саме в Києві, свідчать знайдені поруч форми для лиття. Але не всі прикраси вироблялися на території сучасної України. Наприклад, скляні намистини ручної роботи привозилися з острова Мурано біля Венеції або з Чехії і мали сталий попит серед модниць. З часом місцеві склодуви запропонували дешевші намистини, які називали пацьорками, надуванцями або лускавками, але часто їх зневажливо називали дармовисами через невисоку вартість і прикрашали ними ялинки. Сучасним бюджетним аналогом венеційок є бусини флеймворк різних форм і кольорів, які можуть задовольнити найвимогливіших модниць.
Також слухачі заходу дізналися, що сережки були не лише жіночими прикрасами: їх носили пірати, які перетнули екватор, а у козаків сережка в лівому вусі означала, що це єдиний син у матері, а в правому — останній представник роду. Київський князь Святослав був вправним воїном, який значно розширив територію Київської Русі, і, згідно з повідомленням візантійського сучасника, мав цілком брутальний вигляд і… сережку з кристалом. Не відставав від нього інший вправний полководець — король Речі Посполитої, а згодом і Франції — Генріх Валуа. Він мав декілька сережок у вухах та й взагалі захоплювався прикрасами.
Напрочуд легко учні відповіли на запитання, де зображена силянка Лесі Українки — на банкноті у 200 гривень. Дехто зі слухачів уже спробував себе у силянні — нанизуванні бісеру на нитку — і показував свої готові вироби: від браслетів до фігурок тварин.
Можливо, хтось із них з часом відтворить улюблену прикрасу поетеси за схемою, поданою в книзі. Глядачі мали можливість дізнатись і про інші прикраси з бісеру: ґердан — дві бісерних стрічки, з’єднані краями у місці сонячного сплетення, та кризу — святковий круглий комірець, що закриває плечі й груди. Також українці прикрашали себе виробами з металу, такими як зґарди, що пройшли шлях від чоловічої натільної прикраси-оберега до жіночого пишного намиста, що виставлялося на позір, та дукачами — нагрудними прикрасами, основний елемент яких — монета.
З книги діти та дорослі дізналися про салби — прикраси з монет, які рядами нашивалися на тканину й утворювали своєрідний бронежилет українок Північної Буковини. Намиста з коралів, баламутів та бурштину здавна були у вжитку українок, деякі вироби збереглись у сім’ях учасників заходу.
Наші предки ніколи не цурались естетики й любили прикрашати свій побут. Від стрічок і віночків до обручок і намист — прикраси супроводжували їх життєвий шлях. Нам бракує традиції передавати прикраси у спадок, а щоб підсвітити її важливість, була створена ця книга, яка у вигляді оповідань та есеїв розповідає про історію та сучасність прикрас, заохочує до їх дослідження, збереження та використання.
«Стрічка, каблучка, баламути й обручка» Варки Прощі, як і багато інших книжок українською й іноземними мовами для дітей та дорослих, доступна на міському абонементі ХДНБ ім. В. Г. Короленка, де її можна взяти додому на 14 днів.
Обговорення прикрас вийшло надзвичайно жвавим, організатори щиро вдячні учням ліцею № 70 за демонстрацію віночків і родинних скарбів, це надихає і мотивує на наступні зустрічі!
Для презентації були використані фото прикрас з колекції музею Івана Гончара.