11/03/2026
Мистецька онлайн-година «Художня спадщина Кобзаря»
11 березня працівники соціокультурного центру нашої книгозбірні організували та провели мистецьку онлайн-годину «Художня спадщина Кобзаря». Активними учасниками зустрічі були викладачі й студенти відокремленого структурного підрозділу «Харківський фаховий коледж інформаційних технологій», наші давні друзі та партнери.
Зазвичай ми згадуємо Тараса Шевченка передусім як геніального поета, пророка українського народу. Та цього разу розмова була присвячена не менш яскравій грані його таланту — художній творчості великого Кобзаря. Адже Тарас Шевченко займає чільне місце в пантеоні українського образотворчого мистецтва.
Художній талант проявився в Шевченка значно раніше, ніж поетичний. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас («Погруддя жінки»), датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи й розпочалася творчість видатного митця.
Шевченко став першим українським художником, який проклав новий реалістичний напрям, також він зробив великий внесок у розвиток побутового жанру.
Провідницею у світ мистецтва художника стала Тетяна Борозенець, старша наукова співробітниця Харківського художнього музею. Вона розповіла про графічні роботи митця, офорти та живописні полотна, що зберігаються у фондах музею і відображають різні періоди його творчості: «Портрет Горленко» (1847), «Острів Чекан-Арал» (1849), «Автопортрет» (1860). На жаль, зараз музей тимчасово не працює, і відвідати його поки що неможливо.
Для студентів коледжу зустріч стала прекрасною нагодою зазирнути до мистецької скарбниці, побачити й пізнати Шевченка не лише як поета, а також як талановитого живописця, неперевершеного майстра рисунка й акварелі, блискучого офортиста.
А для багатьох стало відкриттям те, що митець пробував себе у скульптурі та різьбі. І коли на екрані демонструвалися роботи художника, з’являлися штрихи й барви його робіт, мимоволі приходило відчуття дивовижної близькості до митця. Ніби крізь роки й століття він тихо говорить із нами мовою лінії, світла й тіні. Його картини — це не лише мистецтво, а подих епохи, біль і надія України, зафіксовані талановитою рукою генія.
Попри короткий формат — 45 хвилин — зустріч пройшла жваво й весело. Студенти активно долучалися до розмови, ставили запитання, ділилися враженнями.
Ми всі ще раз переконалися у тому, що спадщина Тараса Шевченка — це не лише сторінки його безсмертного «Кобзаря», а й цілий всесвіт образів, барв і людських почуттів, які й сьогодні промовляють до нас мовою мистецтва. І тому важливо знову й знову відкривати для себе Шевченка — не лише поета, а й художника, який умів бачити красу навіть у найтяжчі часи. Бо в кожному його штриху — любов до рідної землі, у кожному його образі — жива душа України. І поки ми дивимося на ці роботи, читаємо його рядки, згадуємо його ім’я — доти живе й світло Шевченкового таланту, що об’єднує покоління й нагадує: справжнє мистецтво не має часу, воно живе у вічності.
Хотілося, щоб після таких зустрічей студенти почали дивитися на великого Кобзаря не лише як на портрет з підручника, а як на живого митця — художника, людину, генія.
Мабуть, у цьому й полягає диво Шевченка: минуть десятиліття й століття, змінюватимуться покоління, але варто лише вдивитися у його штрих чи прочитати рядок — і раптом відчуваєш, що він поруч. Поруч із нами, поруч з Україною. І тихо, але впевнено нагадує: ми є, ми були й ми будемо.
Ще більше новин та цікавої інформації:
Офіційний сайт: https://korolenko.kharkov.com/
Фейсбук: https://www.facebook.com/hdnb.korolenko
Інстаграм: https://www.instagram.com/librarykorolenko18/
Х: https://x.com/HDNB_korolenko
Телеграм: https://t.me/bookkorolenko