з 20 по 22 серпня
Марафон-бібліорейд до територіальних центрів — Основ’янського, Немишлянського та Слобідського районів
До Дня Державного Прапора України
23 серпня 2004 року Президент України підписав Указ «Про День Державного Прапора України». Цим указом в Україні встановлено офіційне державне свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.
Напередодні, 20–22 серпня, Олександра Крутас, фахівчиня соціокультурного центру, здійснила марафон-бібліорейд до територіальних центрів — Основ’янського, Немишлянського та Слобідського районів, де відбулися вокального-музичні привітання з нагоди цього свята.
Відвідувачі терцентрів з великим задоволенням прослухали концертну програму, яку їм подарували дует «СПІВ ЧУТТЯ», квартет «Серпанок», вокальний гурт «Веселка».
У програмі колективів звучали українські народні пісні, твори українських композиторів, пісні харківських авторів про наше незламне місто Харків, про захисників, які відстоюють нашу Незалежність.
Основними державними символами будь-якої країни є прапор, герб та гімн. Учасники мали чудову нагоду переглянути літературу з фондів бібліотеки Короленка про державний символ нашої країни — прапор.
Огляд літератури, який провела Олександра Крутас, розпочався з цікавих фактів про наш стяг, про які, можливо, мало хто знав:
– перші згадки поєднання синього і жовтого кольорів на офіційній символіці датовані 1256 роком — це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Дмитро Галицький, що заснував місто;
– офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати в 1848 році, від початку українського національного відродження на Галичині та Буковині;
– існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули, є головною причиною нещасть, які випадають на долю України;
– раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР затвердив нинішню послідовність смуг;
– цікаво й те, що серед слов’янських країн лише дві країни не мають червоного кольору — Україна та Боснія.
Поєднання українських національних кольорів має багато трактувань. Одні пояснюють його як небо над пшеничним полем — символ миру і достатку. Інші дослідники вказують на поєднання золотого сонця і синього космосу. Треті підкреслюють, що синій та жовтий кольори передають єдність народу і держави.
Однак, попри різні інтерпретації, в свідомості українського народу вже глибоко вкоренилося класичне розуміння українського прапора, яке влучно описав у своєму вірші відомий український поет Дмитро Павличко:
Небеса блакиті сяють з глибини,
А пшеничні й житні мерехтять лани.
Образ цей не зблідне,
хоч минуть жнива.
Це знамено рідне — злото й синява.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить,
По долині жито, по горі блакить.
Надзвичайно теплі атмосферні зустрічі завершувалися хвилиною мовчання на честь вшанування пам’яті героїв, що загинули на війні, виконанням Гімну України та колективними світлинами на добру згадку.