«Лицар української словесності»
До 255-річчя від дня народження І. П. Котляревського

Соціокультурний центр Науково-дослідний відділ документознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів

Іван Котляревський… Це ім’я викликає у нас низку знайомих асоціацій – моторний парубок Еней і красуня Наталка, героїня п’єси, що стала передвісницею нового українського театру, і рядки:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце в небі сяє,

Тебе не забудують!

Це – сам Кобзар, Тарас Шевченко, пророкував своєму колезі по перу невмирущу славу. Звичайно, він не помилився, адже хіба можна забути людину, яка попри заборони й усілякі перешкоди, зробила переворот у літературі, розповівши світові про рідну Україну.

9 вересня поточного року минуло 255 років від дня народження автора знаменитої «Енеїди». В українську літературу пан Котляревський прийшов на зламі двох епох – феодалізму і капіталізму, в час суперечливих суспільно-політичних, культурних та літературних подій. До цієї дати працівники соціокультурного центру та науково-дослідного відділу документознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів 10 вересня у кабінеті бібліотекознавства провели літературну годину «Лицар української словесності».

Про особистість Івана Котляревського, його життя, час, коли, здавалося, самі підмурки національної ідеї були на межі зникнення, розповіла Антоніна Яковлєва, старша викладачка Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, давня партнерка соціокультурного центру, надзвичайно талановита, допитлива людина.

Пані Антоніна розповіла про творчу спадщину Котляревського: поему «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», а також послання-оду «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну». Особливо цікавою була розповідь про історію написання поеми «Енеїда», над якою автор працював усе своє життя і яка стала епохальним явищем у духовному житті українського народу. Адже серед гнітючої тиші, серед безжальної сили й жорстокості залунав сміх – зневажливий, саркастичний, життєствердний. Отой сміх пробудив у душах українців не тільки почуття гідності, а й повернув віру у свою значущість і неповторність.

Спочатку Іван Петрович не мав наміру публікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях. Але у 1798 році відбулася епохальна подія: у Петербурзі М. Парпура, конотопський поміщик, один із шанувальників українського слова, власним коштом і без згоди автора видав «Енеїду». Фактично з цього почалася нова доба в історії української літератури.

Згадувалося і про перший драматичний твір нової української літератури «Наталка Полтавка», яка, за словами І. К. Карпенка-Карого, «…в простоті, в правді і, найголовніше, – в любові автора до свого народу, котра з серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його твір». Не менш цікавою була розповідь про великий успіх п’єси «Москаль-чарівник», написаної слідом за «Наталкою Полтавкою».

На закінчення зустрічі присутні згадували про увіковічення пам’яті відомого полтавця – відкриття пам’ятника в Полтаві у 1903 році, а 1952 року – літературно-меморіального музею І. Котляревського. Рідне місто, як і вся Україна пишається Іваном Петровичем Котляревським і береже пам’ять про нього.

Літературну годину чудово доповнила тематична виставка творів Котляревського із фондів науково-дослідного відділу документознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів. Тут були представлені факсимільне видання «Енеїди» з коментарями до нього 1842 року, видання зі вступом та коментарями Богдана Лепкого 1922 року, видання «Енеїди» 1941 року та сучасні видання твору.