19/03/2025
«Я вибрала долю собі сама…»
До 95-річчя від дня народження Ліни Костенко
Літературна зустріч у Покотилівській дитячій бібліотеці
19 березня відзначила своє 95-річчя цариця української поезії Ліна Костенко. З цієї нагоди до Покотилівської дитячої бібліотеки завітали гості — давні партнери закладу Лідія Бондаренко, бібліотекарка НТУ «ХПІ», Олександра Крутас, фахівчиня ХДНБ ім. В. Г. Короленка та вокальний дует «СПІВ ЧУТТЯ». Разом вони провели літературну зустріч «Я вибрала долю собі сама…» на честь знаменитої поетеси. До зустрічі доєдналися учні, читачі бібліотеки для дорослих, прихильники та шанувальники поетичного таланту Ліни Костенко.
95 років — майже століття… Та чи можна вимірювати життя Поета роками? Мабуть, ні, адже слово не має терміну придатності. Ювілей — рубіж для людини, але не для Поета. Поезія Ліни Костенко й сьогодні активно читана і співана. Вона на слуху у кожного чутливого до слова. Її вірші співзвучні душі чи не кожного українця. Поетеса зуміла виразити душу нашого народу, його радість і біль.
А яка ж зустріч без пісні? Багато віршів Ліни Костенко про кохання стали піснями, бо справжнє кохання — то ціла симфонія почуттів. Тому й розпочалася зустріч з пісні на вірш Ліни Костенко «І все на світі треба пережити» (музика Ігоря Татаренка) у проникливому виконанні Галини Кирилової. Була на висоті і Євгенія Харківська. У її чудовому виконанні прозвучала пісня «Спини мене» (музика Сергія Нехаєвського).
Зустріч продовжилася розповіддю Лідії Бондаренко про поезію Ліни Костенко, її самозречення, віру й відвагу, які в часи безмовності й стандарту рятували честь української літератури. Прочитані нею вірші поетеси неначе запалили вогник надії й оптимізму: «Я вибрала долю собі сама», «Твій силует у вікні золотому», «Я виросла у Київській Венеції», «Повернення Шевченка».
Вірші геніальної поетеси декламували і юні учасниці зустрічі — учениці 6 класу Ксенія Панченко, Анастасія Панченко та Софія Півень.
Олександра Крутас ознайомила учасників з виданнями Ліни Костенко з фондів ХДНБ ім. В. Г. Короленка: «Маруся Чурай», «Мадонна перехресть», «Ліна Костенко: я все, що я люблю…», «В часах перехідних і вічних», «Ліна. Триста поезій», «Записки українського самашедшого». Ці книжки — справжні шедеври — і естетично, і за змістом.
Організатори й глядачі разом створили чудову творчу атмосферу. Тут, у затишному залі Покотилівської дитячої бібліотеки, проникливо звучали вірші Ліни Костенко:
«Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти…
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви».
Іще більш оптимістично і надихаюче прозвучали слова поетеси:
«Ще все буде!
Буде так, як ми хочемо».
Учасники літературної зустрічі впевнені — так воно і буде!