Історична онлайн-година «Нехай не згасне пам’яті свіча…»
До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту

Соціокультурний центр

27 січня світова спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту — жінок, чоловіків і дітей, які загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни.

Цій сумній даті була присвячена історична онлайн-година «Нехай не згасне пам’яті свіча…», яку 27 січня організували та провели працівники соціокультурного центру ХДНБ ім. В. Г. Короленка.

Трагедія Бабиного Яру в Києві, Дробицький Яр у Харкові, Березовий Рів у Чернігові… Найбільший злочин в історії людства, коли шість мільйонів євреїв, з яких більше мільйона — діти, були знищені в концтаборах лише через своє єврейське походження…

Про геноцид, спланований нацистсько-німецьким режимом, що призвів до винищення третини всіх євреїв і багатьох представників інших національностей, та чому для вшанування пам’яті була обрана саме дата 27 січня розповів Сергій Володимирович Бутко, відомий історик, громадський діяч, представник Українського інституту національної пам’яті, активний учасник наших онлайн-зустрічей.

Історична онлайн-година стала не лише розмовою про минуле. Це була тиха, зворушлива й дуже чесна зустріч із пам’яттю. Про біль, який не має терміну давності. Про життя, обірвані лише тому, що хтось вирішив: інші — зайві.

Спікери говорили з молоддю — студентами коледжу — відкрито й без пафосу. Студенти уважно слухали, думали, запитували. І в ці моменти ставало зрозуміло — пам’ять про минуле жива доти, доки її сприймають серцем, а не тільки розумом.

Коли згадували про те, як зберігають пам’ять про загиблих в Ізраїлі — меморіал Яд Вашем, Стіну пам’яті, Камені спотикання — здавалося, що це не просто камені й не просто імена. Це голоси. Голоси тих, кого знищили, але не змогли змусити зникнути з історії…

Ми говорили не лише про трагедію Голокосту, а ще й про відповідальність. Про те, як важливо бути уважними до мови ненависті, до байдужості, до «це не про нас». Бо саме з цього й починаються трагедії.

Пам’ятати — значить захищати майбутнє. Ось такими годинами історичної пам’яті, уроками в школі ми маємо нагадувати людству про цю трагедію, щоб вона ніколи не повторювалася.

І треба нагадувати людям, що до цього злочину призвела не лише нетерпимість, яку розпалювали нацистські ідеологи, а й байдужість та агресія більшості людей, у яких щодня зникали сусіди, знайомі, друзі та які ніколи не задумувалися, куди вони поділися…

І якщо сьогодні хоча б кілька молодих сердець стали трішки чуйнішими, то наша зустріч пройшла недаремно.

Адже пам’ять — це не лише про минуле. Це про наш сьогоднішній вибір: не мовчати, не відвертатися, не дозволяти злу ставати «нормою». І наш обов’язок — пам’ятати. Бо доки живе пам’ять — живе й надія, що подібне ніколи не повториться.

НІДЕ.

НІКОЛИ.

НІ З КИМ.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — нагода ще раз замислитися над цим і зробити висновки з цієї жахливої сторінки історії людства.

Вічна пам’ять….

Ще більше новин та цікавої інформації:

Офіційний сайт: https://korolenko.kharkov.com/
Фейсбук: https://www.facebook.com/hdnb.korolenko
Інстаграм: https://www.instagram.com/librarykorolenko18/
Х: https://x.com/HDNB_korolenko
Телеграм: https://t.me/bookkorolenko