17/10/2025
Бандурний десант
в територіальному центрі надання соціальних послуг Основ'янського району
Традиційно кожну третю суботу жовтня відзначається Міжнародний день бандури.
Напередодні цього дня на майданчику Основ’янського терцентру висадився «бандурний десант» — Ольга Ткач, студентка магістратури ХНУМ ім. І. П. Котляревського, викладачка класу бандури, зі своїми вихованцями, учнями Дитячої музичної школи № 6 ім. М. В. Лисенка — Анею Лебедєвою, Дариною Кікоть, Марією Ткач, Нікою Прохватіловою — ансамблем юних бандуристок «Грайливі струни».
Зустріч «Бандури струни чарівні» розпочалася з розповіді Олександри Крутас, фахівчині ХДНБ ім. В. Г. Короленка, про історію бандури та кобзи.
Інструмент, схожий на кобзу, існував у нашій країні вже за часів Ярослава Мудрого, але найбільшої популярності кобза набула у період козаччини. Мало хто з українських козаків не умів на ній грати. Козаки розважали себе кобзою не тільки вдома, а й брали у походи, навіть у бій кидалися з нею.
Найбільше виросла слава кобзи й кобзарів у XVII–XVIII століттях. В Україні кобзу вважали трохи не священним інструментом. Попри всі легенди про те, що українці запозичили англійську бандору, відомий бандурист Гнат Хоткевич наголошував: «Бандура є чисто український винахід. Ніде й ні від кого українці цього інструмента не позичали, а вигадали самі для себе».
Бандура, оспівана в багатьох піснях і думах, сьогодні використовується як сольний інструмент, а також у складі ансамблів, тріо, квартетів, капел і оркестрів народних інструментів.
Цей унікальний інструмент і традиційне співоцтво дійшли до нашого часу попри нищення російською та радянською імперіями. Більше того, кобзарі завжди були борцями за волю, надихаючи своїм мистецтвом людей на боротьбу з ворогом. Всупереч переслідуванням і заборонам, вони, користуючись великою всенародною любов’ю та підтримкою, зуміли вистояти й донести до наших днів свої кращі традиції.
Сьогодні традиції бандурництва живі як ніколи, доказом чого став виступ юних бандуристок ансамблю «Грайливі струни». Присутні мали змогу насолодитися народною піснею «І шумить, і гуде»; піснею невідомого автора «Бандурочка», обробку якої здійснила Ольга Ткач; піснями на музику українських композиторів В. Красноокого, В. Палія, В. Івасюка, Н. Май.
Учасників ансамблю глядачі зустрічали оваціями та довго не відпускали з глядацької зали. Та справжнє бурхливе захоплення викликала гра і вокал Ольги Ткач, у виконанні якої прозвучали пісні «На вулиці музиченька грає», «Я піду в далекі гори» В. Івасюка, а патріотичну пісню «Заспіваймо пісню за Україну» на слова і музику О. Пономарьова глядачі слухали стоячи, зі сльозами на очах… Завершилося це неймовірне дійство піснею «Мамина сорочка» на музику Н. Май у виконанні ансамблю «Грайливі струни».
Щире, проникливе виконання пісень не залишило байдужим нікого із присутніх. Українську пісню можна порівняти з українською душею — тендітною, красивою, романтичною і водночас гордою та сміливою.
Ми — незламні!
Цей девіз пролунав від присутніх в залі гучно, від душі, від серця. На знак подяки юні бандуристки отримали від майстринь Основ’янського терцентру обереги — ляльки-мотанки з побажаннями подальших творчих успіхів.