Створення комп’ютерної програми є трудомістким процесом, що вимагає творчого підходу, цілком природним є прагнення автора отримати матеріальну винагороду від поширення копій його твору. На цьому етапі виникає основна правова проблема, пов’язана з програмами: як забезпечити їх захист? І що, є об’єктом охорони? Законодавство України визначає комп’ютерну програму як «набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах)» [Закон України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції від 22.05.2003р.)]. Слід зазначити, що поряд з терміном «комп’ютерна програма» використовуються терміни «програмне забезпечення» і «програмний продукт», які є подібними за змістом.
1. Як отримати патент на комп’ютерну програму?
Питання патентування винаходів, здійснюваних за допомогою комп’ютера, в тому числі комп’ютерних програм, є складним для традиційних підходів, на яких базується патентне право. Зараз комп’ютерні програми в більшості країн світу охороняються авторським правом.
Основна перевага охорони за допомогою механізму авторського права полягає в презумпції авторства: тобто авторське право на комп’ютерну програму виникає під час її створення і для його реалізації не потрібно обов’язкової реєстрації програми. Реєстрація комп’ютерної програми може бути проведена за бажанням автора, має формальний характер і не вимагає багато часу.
Тривалий строк дії охорони авторського права (в Україні – протягом усього життя автора і ще 70 років після його смерті) не є перевагою для захисту комп’ютерних програм, оскільки ринок програмного забезпечення стрімко розвивається, нові версії програм регулярно оновлюються і виходять на ринок досить часто. Тому останнім часом з’являється все більше прихильників розуміння програми, як алгоритму виконання комп’ютером певних процедур, тобто розглядати її як різновид технології, яка традиційно є об’єктом патентного права.
1.1. Що являє собою комп’ютерна програма?
Програма, яка управляє комп’ютером – це певний алгоритм, який являє собою деяку сукупність і послідовність дій. А чи може спосіб бути винаходом?
Безумовно, так! Якщо він відповідає критеріям для отримання патенту: тобто є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Проте патентні закони багатьох країн не включають комп’ютерні програми в перелік охороноздатних об’єктів, відносячи їх до категорії абстрактних ідей.
1.2. Чи можна запатентувати комп’ютерну програму в Україні?
Згідно з законодавством України будь-яка комп’ютерна програма є об’єктом інтелектуальної власності, а саме – об’єктом авторського права (див. Цивільний Кодекс України, 2004 р., Закон України «Про авторське право и суміжні права», 2003 р.).
Зазначений Закон розглядає комп’ютерну програму як твір літератури. Це означає, що захист авторським правом поширюється саме на текст програми (її вихідний код) і не поширюється на принципи, методи і процедури, які використовуються в програмі. Тобто авторське право захищає не алгоритм (смисловий зміст) програми, а її матеріальну форму, подану у вигляді набору чисел, слів, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, який зчитує комп’ютер.
1.3. Чи може розробник комп’ютерної програми (мобільного додатка) отримати документ, який підтверджував би факт його авторства?
Так, може. Для цього на створену комп’ютерну програму (або мобільний додаток) потрібно подати належним чином складену заявку до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Подану заявку розглядають на відповідність встановленим вимогам, після чого приймається рішення про реєстрацію комп’ютерної програми і видачу свідоцтва, або про відмову в її реєстрації.
1.4. Навіщо потрібна реєстрація комп’ютерної програми в Україні?
Реєстрація комп’ютерної програми закріплює майнові права автора, що дозволяє в подальшому уникнути судових розглядів, пов’язаних з порушенням прав автора конкретної комп’ютерної програми або програмного продукту, ініційованих його роботодавцем або третіми особами.
Власник авторських прав на комп’ютерну програму має виняткове майнове право на:
- використання свого авторського права на комп’ютерну програму;
- надання права на використання комп’ютерної програми іншим особам;
- заборону неправомірного використання комп’ютерної програми іншими особами.
Державний документ, який підтверджує факт реєстрації авторського права на комп’ютерну програму – це Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір.
Наявність такого охоронного документа на комп’ютерну програму надає додаткові переваги під час проведення переговорів з потенційними замовниками та просування своїх продуктів на IT-ринку. За допомогою цього документа, тобто зареєстрованих прав на конкретний програмний продукт, можна швидко і максимально ефективно припинити дії конкурентів, які порушують права на використання комп’ютерної програми третіми особами, часто навіть не вдаючись до судових позовів.
1.5. Як отримати такий документ?
Для реєстрації авторських прав на комп’ютерну програму необхідно подати заявку до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яка містить наступні документи:
- Вихідний код комп’ютерної програми. На папері довільного обсягу.
- Інструкцію користувача комп’ютерною програмою у вільній формі.
- Коротку анотацію.
- Відомості про автора або авторів (ПІБ, місце проживання, дата народження).
- 5. Якщо проводиться реєстрація авторських прав на ім’я юридичної особи (коли комп’ютерна програма була створена в межах службового завдання), необхідно надати реквізити юридичної особи.
- Якщо необхідна реєстрація договору про передачу (відчуження) авторських прав на комп’ютерну програму, необхідно надати реквізити сторін такого договору.
- Доручення на представлення інтересів автора або сторін договору (за його наявності).
- Документи, що підтверджують оплату відповідних зборів і мит за реєстрацію авторського права на комп’ютерну програму.
Подані для реєстрації документи дозволяють отримати охоронний документ, який підтверджує приналежність майнових авторських прав тій чи іншій фізичній або юридичній особі.
Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір є важливим документом для підтвердження свого авторства на твір у разі його неправомірного використання іншими особами, в судових справах, при укладанні угод на отримання винагороди за використання програми тощо.
1.6. У чому полягає перевага державної реєстрації авторського права?
За допомогою охоронного документа на комп’ютерну програму, тобто зареєстрованих прав на конкретний програмний продукт, можна швидко і максимально ефективно виявити і припинити дії конкурентів, що порушують права на використання вашої комп’ютерної програми третіми особами, часто навіть не вдаючись до судових позовів.
2. Чи можна захистити комп’ютерну програму шляхом патентної охорони її алгоритму?
Так, можна. Будь-яка комп’ютерна програма – це певний алгоритм який, являє собою, послідовності дій, яка дає необхідний результат, тобто, є – способом (або процесом, якщо говорити про це в термінах патентного законодавства). З погляду природи походження, будь-які інформаційні системи, в тому числі і програмне забезпечення, є технічними засобами і продуктами технічної творчості. Сутність технічних засобів досить повно розкривається саме при патентній охороні прав на інтелектуальну власність. З погляду цільового призначення, переважна більшість комп’ютерних програм, є засобами виробництва (засобами обробки даних) і задовольняють функціональні потреби людини. Таким чином захист комп’ютерних програм за допомогою патенту на винахід має право на існування.
2.1. Що є об’єктом захисту в цьому випадку?
Перш за все – це алгоритм, тобто принцип або метод вирішення конкретного завдання, на основі якого створена комп’ютерна програма. Програма, написана відповідно до заданого алгоритму і введена в комп’ютер, створює послідовність електричних сигналів керуючого характеру, які визначають процес роботи комп’ютера. Ця послідовність електричних сигналів сприймається комп’ютером безпосередньо, що свідчить про технічний характер процесу і відповідає вимозі технічного характеру задачі, що пред’являється до винаходу.
Саме патентування алгоритму як основи комп’ютерної програми може захистити результат інтелектуальної діяльності автора-програміста, який розробив алгоритм, як послідовність взаємодії окремих елементів і частин комп’ютера, що обмінюються сигналами, закладеними в програму. У такому разі, необхідно відзначити один важливий момент. Не випадково в редакції Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [2003 р.] комп’ютерні програми і алгоритми, що лежать в їх основі, виведені з числа об’єктів, яким не надається патентна охорона. Таким чином, в законодавстві України немає підстав для відмови в патентному захисті нового процесу функціонування комп’ютера якщо зазначене рішення відповідає умовам патентоздатності.
3. Чи можна отримати патент на комп’ютерну програму в інших країнах світу?
Таке поняття як «патент на комп’ютерну програму» в більшості країн світу відсутнє, тобто комп’ютерні програми, і взагалі будь-яке програмне забезпечення патентами не охороняється. Тільки на території США можна захистити комп’ютерну програму патентом на винахід. Причини такого юридичного підходу такі.
Патент, переважно, захищає такі об’єкти, як продукт (пристрій чи речовина) і процес (технологічний процес), а комп’ютерна програма не відноситься до таких об’єктів.
Будь-яка комп’ютерна програма характеризується наявністю вихідного коду, який створений програмістом (автором) на певній мові програмування. Таким чином придумують і створюють комп’ютерні програми люди і відповідно у будь-якого вихідного коду будь-якої комп’ютерної програми існує реальний автор (фізична особа), який написав комп’ютерну програму. Вихідний код комп’ютерних програм є інтелектуальною власністю, майнове право на яку може належати як авторам – творцям програмних продуктів, так і правовласникам цих комп’ютерних програм, якщо останні були розроблені в процесі виконання службових обов’язків або на замовленням.
Підхід до питання про можливість патентування винаходів в області комп’ютерних програм був, розроблений в 1986 році в рішенні по справі VICOM (США), яке лягло в основу визначення технічного ефекту. Було встановлено, що, якщо технічне рішення дозволяє вирішити технічне завдання за допомогою технічних ознак (засобів), то воно може бути віднесено до патентоздатного. Таким чином, якщо ознаки, повністю розкриті в описі, дійсно є технічними, а не розумовими або організаційними операціями, і результат теж має технічний характер, то і запропоноване рішення при дотриманні критеріїв патентоспроможності може бути визнано винаходом. До винаходів також можуть бути віднесені і способи, які характеризуються алгоритмами комп’ютерних програм, в тому випадку, коли такий алгоритм описує послідовність дій над електричними сигналами, які здійснює комп’ютер.
Успіх патентування комп’ютерних програм багато в чому залежить від правильного складання формули винаходу з урахуванням різної інтерпретації патентоспроможності винаходів, пов’язаних з комп’ютерними програмами, в різних країнах.
4. Як захистити комп’ютерну гру?
Комп’ютерна гра (або відеогра) – це твір мультимедіа, який являє собою комбінацію декількох комп’ютерних програм, що забезпечує деяку сукупність і послідовність дій і їх візуалізацію. Комп’ютерна гра є результатом праці програмістів, дизайнерів, сценаристів, художників і музикантів. Правова охорона комп’ютерних ігор – це широкий набір об’єктів інтелектуальної власності. Функціональний зміст комп’ютерних ігор може бути захищено патентами на винахід, сценарій і його творче втілення – засобами авторського права.
5. Чи стають користувачі, які завантажують комп’ютерні ігри, музикальний чи аудіовізуальний контент тощо, порушниками авторських прав?
Експерти все ще не в змозі дати чітку відповідь на запитання, яке цікавить багатьох користувачів: чи можна завантажувати авторський контент з Інтернету?
Наприклад, Закон Франції про інтелектуальну власність звільняє від відповідальності особу, яка здійснила «передрук чи наступне поширення, призначене виключно для особистого користування особою, що копіює». Надалі це положення було розширено і охоплює «вузьку групу осіб, об’єднаних родинними чи дружніми зв’язками» (дайджест «Патентна справа» № 12, 2008, с. 20).
Вимога допустимості виняткового особистого користування тільки для особи, яка копіює, нереалістична, оскільки, якщо з комп’ютера користувача його друг завантажить інформацію, то друг не буде порушником, бо виготовить копію самостійно і для особистих потреб. Здійснити вимогу «виняткового особистого користування» на практиці неможливо, тому що збір доказів цього вкрай утруднений, а також пов’язаний з втручанням в особисте життя. Тому законодавства більшості європейських країн містять положення про допустимість копіювання, а також копіювання для третіх осіб, якщо воно здійснюється безкоштовно.