Йелле Роймер
HOMO URBANUS. Парадокс еволюції

2017

К2 - 194389
Роймер Йелле. HOMO URBANUS. Парадокс еволюції / Йелле Роймер; нер. з нід. Я. Довгополий. - Київ: Вид-во Жупанського, 2017. - 136 с.

Бібліобус

квітень 2026

Ніщо не вказує на те, що еволюція мала на меті виникнення людини. І ніщо не вказує на те, що життя обертається навколо одного-єдиного індивідуума. То чому ж ми самі вважаємо себе такими важливими, такими унікальними? Хоча поведінка групи людей виявляє структурну подібність з тим, що називають супер організмом, проте кожний індивідуальний член такої групи твердо переконаний, що цілком контролює власні думки, власні дії та власні почуття. Про цей дещо незручний парадокс і йдеться в книзі “Homo urbanus”.

Яке майбутнє чекає на людство? Чи існуватиме наш вид через тисячу, десять тисяч, мільйон років? І якщо існуватиме, то в якому вигляді? Все вказує на те, що людство проживає останні блаженні часи індивідуалізму, й попереду на нас чекає злиття в один грандіозний колективний супер організм, який мешкатиме в урбаністичних термітниках міст майбутнього, перші паростки яких ми вже сьогодні спостерігаємо на прикладі найбільших мегаполісів світу. Можливість виживання нашого виду лежить у площині перетворень і пристосування до навколишнього середовища, яке все сильніше змінюється під натиском штучної “другої природи”. Майбутнє належить не людині розумній, а людині урбаністичній, так вважає Йелле Роймер, і, ознайомившись з його аргументацією, з ним важко не погодитися.