Бібліодесант до будинку «Батьківський затишок»

Соціокультурний центр Відділ обслуговування користувачів

На вулиці лежить сніг.
Погода похмура.
Навіть посеред зими накрапає дощ…

А в будинку «Батьківський затишок», де живуть люди похилого віку, тепло, світло і затишно. Та й у мешканців будинку – гарний настрій, бо 18 січня до них завітали працівники ХДНБ ім. В. Г. Короленка. Цього маленького «бібліодесанту», тут завжди чекають з нетерпінням, адже знають – будуть не тільки цікаві книжки, а й ще якісь приємні сюрпризи.

Вони не помилились – разом з бібліотекарями – Людмилою Ткаченко та Олександрою Крутас у гості завітала Оля Ткач, бандуристка, студентка третього курсу Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Людмила Ткаченко ознайомила присутніх з новинками художньої літератури, розповіла про роботу міського абонемента та запропонувала нові книги, яких з таким нетерпінням чекали мешканці. Олександра Крутас розповіла про бандуру – музичний інструмент, який асоціюється тільки з нашою Україною, про універсальність бандури, на якій можна виконувати як класичні мелодії, так і джаз або навіть рок. І звичайно, без цього унікального інструменту неможливо уявити українську народну музику. Та найбільше враження на мешканців будинку справила Оля Ткач, яка просто зачарувала всіх своєю красою, чудовим голосом, піснями й неперевершеною грою на бандурі. Нею були виконані пісні на музику Оскара Сандлера «Вечорниці-зоряниці», «Я піду в далекі гори» Володимира Івасюка, музична імпровізація на тему української народної пісні «Взяв би я бандуру» та пісня композиторки Ірини Кириліної «Лелеча доля». Присутні пораділи й посумували, й поспівали пісень.

Як виконавці, так і слухачі отримали величезне задоволення від зустрічі, від живого спілкування, адже не так часто до людей похилого віку приходить радість, особливо зараз, в такий непростий для усіх нас час. Тепер ми маємо надію, що ці зустрічі переростуть у міцну і довготривалу дружбу, бо щастя більшого немає, ніж ділитися радістю і віддавати цим людям тепло і щедрість своєї душі. «Ми вас чекаємо з нетерпінням» – промовляли вони на прощання.